Віталій Орловський - Лежить під снігом колосок

Лежить під снігом колосок,
Літає тінь голодомору.
Минуле вирвало замок,
Відкрило пам'ять, мов комору,

І стогін голоду поплив
Над українською землею.
А жертви всіх кривавих жнив,
Убиті спільною статтею,

Мов одночасно ожили.
Тоді поглянули навколо,
А тут війна, вогонь, котли,
Немає спокою ніколи.

Та люди в темряві несуть
До битих вікон тугу й свічку...
Не можна знищить нашу суть -
Вона тектиме, наче річка,