Transportna - Маріуполь (Пост Панк)

Я шукав тебе, брате, в попелі руїн,
де сталлю живилось серце твоєї землі.
Я кричав твоє ім'я у порожні двори,
та відповіддю були лиш мертві, солоні вітри.
Я шукав твої очі в обличчях чужих,
в розповідях тихих, у молитвах німих.
Я боявся, що голос твій став назавжди
частиною вічного крику води.

Ти дихав пилом підвалу, ти їв тільки страх,
ти ховав своїх рідних в промерзлих снігах.
І море ревіло, і місто горіло дотла,
а ти тільки мріяв про ковдру з тепла.
Ти тримався за право хоча би ще бути,
ти намагався свій розум від болю замкнути.
Сталеве серце Маріуполя
буде в тобі до кінця, до останнього подиху.