Pavlo Marchenko - Капелан

Тримай мене за руку, капелан,
Останній раз я Богу помолюся.
Все тіло ниє від пекучих ран,
Вже скоро сам йому у очі подивлюся...

Я бачив медиків неначе в сні,
Лиш потім чув, "Не виживе" - казали.
Вже зовсім сил, як не було в мені -
До бліндажу тебе тоді позвали.

Ти молишся, читаєш "Отче наш"
Повторюю я в думках за тобою.
І згадую я край далекий наш,
Як квітнуть вишні у саду весною.

І батька й матір зараз я згадав,
Кохану жінку, доньку любу й сина.
За них я бився і життя поклав,
Щоб вільна стала рідна Україна!

Такі закони битв у всі часи -
Війни без втрат і смерті не буває.
Бо справжній воїн із останніх сил,
До скону Батьківщину захищає!..