Pavlo Marchenko & Павло Голуб - Вона, як зима

Вона, як зима чиста та світла,
У подиху холод і спокій снігів.
В очах її небо морозне блакитне,
Де губиться слід моїх слів і років.

Вона, як зима не для всіх не одразу,
Торкнешся і серцю забракне слівця.
Під кригою квіти - весняна відлига,
Що ніжно чекає свого промінця.

Її поцілунки, мов іній на скронях,
Так ніжно лягають, солодко печуть.
І я загубившись у білих долонях,
Навчився в снігах і в коханні тонуть.