LyricUa - Зелений омут (Михайло Запорозький)

Вона насміхалась із віршів про ласку
Ховала від світу свій погляд і сміх
Вважала любов за придуману казку
Одну із солодких та марних утіх

Гуляла сама по бруківці вечірній
І каву пила у кав'ярні на розі
Не вірила клятвам що звуться незмінні
І серце тримала на строгім порозі

Але ті очі, очі зелені
Зелені, темний чаклунський ліс
Що ж ви зробили, скажіть ну для мене
Хто ж мені спокій із серця уніс?

Я потонула, я просто пропала
В тому зеленому дивному сні
Жила спокійно і горя не знала
А зараз лиш він у моєму вікні