Marisabele - Вона не мала права втомитись ні раз

Вона не мала права втомитись ні раз
Бо діти чекають бо ранок почав
Вона не мала права лежати, мовчать
Бо треба готувати, любити тримать
Вона не мала права сказати любить
Бо світ її учив все у серці носить
І навіть як тіло ламалось навпіл
Вона все вставала через всій біль

А жінка не камінь, у жінки душа
Вона теж жива і це вже межа
Вона і народжує світ береже
І серце своє крізь розлуку несе

Вона і пробачить і знову простить
І навіть в сльозах ще навчиться любить
Та є один момент де вже тиша кричить
Коли зневажали, жінка вже не мовчить

Не тому що слабка, не тому що не любить
А тому що в ній, теж для серце теж є рани
Теж є межа бо жінка це сила що світ підійма

Пісня про жінок