Віктор Цой - Зоря, що названа Сонцем

Білий сніг, сірий лід на розтрісканій землі.
Наче клаптева ковдра на ній.
Місто в сплетінні доріг, хмари й дим понад містом пливуть,
Розчиняючи світлу блакить.
Люди в нім спокон віку живуть.
Під стражданням багато століть
проминуло під світлом зорі,
що названа сонцем.