Pavlo Marchenko & Лілія Соловей - Осінь для любові

Хто сказав що осінь,то не для любові,
Що весна квітуча лиш її пора.
В небі пломеніють зорі вечорові
І від хвилювання серце завмира...

Осінь!.... Спалахом іскриться,
Тануть сині небеса.
Тихо щось шепоче листя,-
Неповторна осені краса...

Підемо, кохана, в передковічні звори,
Стелиться під ноги килим золотий.
І нехай, що хоче ,цілий світ говорить,-
Я одне лиш знаю, ти моя, я - твій...