Polamav - До дна

Наші тіні зачекали, щоб відкинутись, сонця не видно, променів на горизонті, лише блискавки,
Скажи на милість, скільки будеш іще скиглити, що назбирав, — повинно у щось вилитись.
Скільки об себе гасити, немов недопалки, звинувачення, знову лічу свої недоліки,
Мені не здогадати, що це лише здогадки, хоча про це говорять всі сусідні столики.
Дороги, ями — я би і не оминав, бо мені це видно явно, це вже не новина,
І там, і там ми бокали повні вина, де блукали ми, палимо паливо до баку дна.