Pavlo Marchenko - Розлука

Тихо вечір опускається на місто,
У вікні моїм самотня тінь.
Горобина у червоному намисті,
Я дивлюсь крізь неї в даличинь...
Десь далеко ти, за небокраєм,
А між нами — тисячі доріг.
Я тебе у снах своїх шукаю,
Щоб до рук моїх торкнутись ніжно зміг.

І нехай між нами відстані і ночі,
Я любов з душі не відпущу.
Ще у снах моїх не згасли твої очі,
Я твоє ім'я іще ношу.

Розлука — холодний вітер і омана,
Розлука — біль, що не дає заснуть.
Я в снах тебе чекатиму до рання,
Хоч нашу ніч не можу повернуть.
Розлука — наче осінь серед літа,
Забрала сонячні всі наші дні.
В твоїх обіймах вірю, буду ще зігріта,
Твоє тепло іще живе в мені.