Pavlo Marchenko - Клен

Там, де клен шумить, манить нас обох,
Говорили ми про любов удвох.
Листя скинув клен, скрізь лягла імла,
А любов, мов сон, лиш повз нас пройшла.
А любов, мов сон, а любов, мов сон,
А любов, мов сон, лиш повз нас пройшла.

Що пройшла любов, серцю дуже жаль,
Осінь журавлів проводжає вдаль.
Чотирьом вітрам я печаль роздам,
Не вернути вже тепле літо нам.
Не вернути вже, не вернути вже,
Не вернути вже тепле літо нам.