Пані Золотко - Ось і вересень каже Па-па

Ось і вересень каже: Па-па,
На прощання теплом огортає...
Жовтень вже заявляє права -
В позолоту ліси одягає.

Затихає поволі земля,
Відчуваючи перші морози,
І холодна краса кришталя
На гілках вимальовує сльози.

Небо падає. Небо сіріє.
І так важко прокинуться зранку...
І у ліжку заніжена мить -
Наймиліша тепер забаганка.

Ранній вечір, що пахне дощем.
Горобина убралась в намисто.
Заховавши себе під плащем,
Жовтень тихо заходить у місто...