Наталя Фаліон, Ліспетний батальйон - Ірен

А ми зустрілися з тобою
У вишневому садочку,
Я на дереві висіла,
Зачепившись за сорочку.
До землі було далеко,
Метрів десять з половинов,
Ти сказав, щоб я трималась,
Сам полетів за драбинов.

Ірен, моя Ірен,
І очки, як терен,
Як яблуня цвіту,
Я йду до тебе, йду!

Ти прибіг, я ще висіла
На сухій тонкій гіляці,
І мурахи табунами
Бігали по моїй спині...
Час минає дуже швидко,
За хвилиною хвилина,
Не приніс ти ту драбину,
Бо тяжка, блін, та драбина!