Світлана Білоножко - Присвята

У країні загублених віршів,
У альбомах відспіваних нот,
Я так важко звикала до тиші,
Виглядала тебе у вікно

Я шукала тебе на екранах,
Задивлялась у очі сумні,
Ти для цілого світу розтанув,
Але досі лунаєш в мені!

Ти не покинеш нас ніколи,
Ти-моя радість і сльоза,
Земля збідніла на твій голос,
Та заспівали небеса.

І вперше сад без тебе вродить ,
Намиста яблук і невдач,
Життя з тобою-то мій подих,
Життя без тебе-то мій плач