Маша Кондратенко - Жінки з сумними очима

Йому подобались жінки з сумними очима
І терпким смаком портвейну на губах
Сильні дівчата з крихкими плечима, що навчились
Виносити сміття з душі і не тонути у чужих руках

Йому подобалось, коли вони сміються
Контрастність слів душі і мови рухів,
Коли дощі з очей при ньому не поллються ,
Коли для неї ти не перший.Завжди третій, другий..

Йому подобалось, коли ковток за ковтком червоного із пляшки
Зникав без сліду на рожевих гарячих вустах
Коли вона сумна, беззахисна, але й безстрашна
Вдихала в себе його важкий, з нотами уду аромат.

Йому подобалось, коли вона не підкорялась
А так було.. було завжди
Але вона..як би вона в бездушності своїй не клялась -
Хотіла би програти цей двобій.