SEVДA - Балада про Херсон

Коли закриваю очі, я забуваю, де сон.
Повітря Дніпра так лоскоче:
— Про що твої мрії дівочі?
— Про місто моє, про Херсон.

Почути Херсон хоч на хвильку, на мить,
як на Арестанці “Вічний” горить,
а ті кораблі, що проходять повз місто,
на річці видніються, ніби намисто.

У мріях моїх —
обійняти своїх.
За нами правда, мам, я не боюсь,
у свій дім повернусь.

Там навесні пахнуть квіти,
розшиті вздовж міста мого.
Обійма своїх — наче світло.
Коли відбирають повітря, — наче весни й не було.