Слова пісні
Я б хотіла поселитись у тобі
Думкою в голові
Метеликом в животі
Відміткою у постах
Згадкою у текстах
Подихом на вустах
Та я занадто проста
Занадто проста для тебе
Ти хочеш дівчину ребус
Ти хочеш дівчину музу
Ти хочеш тоді шукай
Шукай її серед ребер
Якщо це тобі так треба
Якщо у нашім союзі
Ти не відшукав свій рай
(Ти не відшукав свій рай)
Розучилась спати
Їсти пити говорити
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
В природі немає від цієї хвороби ліків
Забути б твоє ім‘я і навчитися знову жити
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
Відрізав частину плоті
Натомість приносив квіти
Бутони гниють в кутку
Пелюстками шукають світло
Твої руки так недолуго тримають хабар в целофані
Хіба він закриє ті муки які ти завдав?
Хоча би себе не обманюй.
Чужі поцілунки на шиї не заховаєш за напівпрозорий гербарій
Вони не заглушать мій крик,
не змиють криваві сліди від порізів у ванній
Я хочу лиш твоїх страждань,
аби упиватися ними, як ти колись мною
Я хочу щоб ти потонув серед переживань, захлинаючись ниючим болем
І хай вони кажуть що треба з добром на душі відпускати
Я хочу щоб ти розучився усьому
їсти пити навіть спати
їсти пити навіть спати
їсти пити навіть спати
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
В природі немає від цієї хвороби ліків
Забути б твоє ім‘я і навчитися знову жити
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
Відрізав частину плоті
Натомість приносив квіти
Бутони гниють в кутку
Пелюстками шукають світло
Думкою в голові
Метеликом в животі
Відміткою у постах
Згадкою у текстах
Подихом на вустах
Та я занадто проста
Занадто проста для тебе
Ти хочеш дівчину ребус
Ти хочеш дівчину музу
Ти хочеш тоді шукай
Шукай її серед ребер
Якщо це тобі так треба
Якщо у нашім союзі
Ти не відшукав свій рай
(Ти не відшукав свій рай)
Розучилась спати
Їсти пити говорити
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
В природі немає від цієї хвороби ліків
Забути б твоє ім‘я і навчитися знову жити
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
Відрізав частину плоті
Натомість приносив квіти
Бутони гниють в кутку
Пелюстками шукають світло
Твої руки так недолуго тримають хабар в целофані
Хіба він закриє ті муки які ти завдав?
Хоча би себе не обманюй.
Чужі поцілунки на шиї не заховаєш за напівпрозорий гербарій
Вони не заглушать мій крик,
не змиють криваві сліди від порізів у ванній
Я хочу лиш твоїх страждань,
аби упиватися ними, як ти колись мною
Я хочу щоб ти потонув серед переживань, захлинаючись ниючим болем
І хай вони кажуть що треба з добром на душі відпускати
Я хочу щоб ти розучився усьому
їсти пити навіть спати
їсти пити навіть спати
їсти пити навіть спати
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
В природі немає від цієї хвороби ліків
Забути б твоє ім‘я і навчитися знову жити
Я не вмію спати
Їсти, пити, говорити
Вмію тільки плакати й палити
Плакати й палити
Відрізав частину плоті
Натомість приносив квіти
Бутони гниють в кутку
Пелюстками шукають світло