Марія Хурсенко - Село

Там, у селі живуть мої думки
Живуть мої старі і добрі люди
Там у селі невернуті роки
Котрих ніколи серцем не забудеш
Мочив я ноги у ранковій росі
Стрічав я сонце, коли спали всі
Там вигрівалось моє серце в самоті
Там дика правда, що згасає у житті

Моє село.
Моє тепло
Моє село.

Там у селі занедбаний садок
Нема кому його гілля кохати
А на порозі засмучений дідок
Чекає сина та не може встати
Бо його плечі підіймали все життя
Нестримне горе та незриме майбуття
Цілую руки я не раз іще вернусь
Селу волинському і діду поклонюсь