Віталій Орловський - Наш янгол-охоронець все проспав

Наш янгол-охоронець все проспав.
З завдання повернулись тільки двоє.
Я там тіла братів переступав,
Там стогін обернувся лютим воєм.

Не зміг нікого витягти… Не встиг…
Найтяжча ноша - душі побратимів.
Клянуся вам: я б ліг там замість них,
З Донбасу би нарешті в небо здимів!

Наш янгол-охоронець пролетів,
Між хмарами в посадках не розгледів:
Лежать тіла розстріляних братів,
І смерть між ними бродить (чорна леді).

Я чую крики: «Триста!.. Брат, добий!..»
Я бачу їхні очі, повні жаху.
В мені навічно той триває бій,
І мучає, і давить, мов комаху…