Santorin - Магнолія (Повна версія)

А ти так прекрасна
В своїй синій сукні.
На ногах я не можу і встоять.
Знаєш, на ранок ми все забудем
І не згадаємо, що було вчора.
Знаєш, набридло, а може, дістало
Бути залежним, бо ти мені стала
Цілим світом той самою квіткою,
Що на очах цвіте дуже рідко.

Ти... ти так божеволіла,
Розцвіла магнолія,
Мрія, як мелодія...
Ти — моя симфонія.