Zlata Ognevich - Тихо, тихо, тихо так вночі незвично

Тихо, тихо, тихо так вночі незвично
Чутно як шепоче жовте листя
Я пригадую своє мале дитинство
Як до ранку говорили ми

І маленька кухня наша
Була цілим неосяжним світом
У якому легко ми ховались
Від тривог і бід

Мам, тут екзамени здають на чесність
Я обіцяла бути обережною
Як же хочеться відчути дотики долонь твоїх
І у дитинство повернутись, мам