Вірш - Ти восьме із чудес семи

ти восьме із чудес семи,
оазис посеред пустелі.
промінчик сонця восени,
що вмить зробив мене веселим.

ти післясмак червоного вина,
що залишився на устах навіки.
серед мільйонів у душі одна,
не допоможуть вже ніякі ліки.

моє бажання,... стимул,... доза,
моє щодня циклічне дежа вю.
ти та, за кого дякую я Богу,
ти те, заради чого я живу.