Валерій Гуменюк - Я їду там

Зірки на небі — як по полю квіти.
Ще мить — побудемо з тобою.
Поряд стояли ми,
розгублені, мов діти.

Ти загубила щось
крізь лісний погляд.
Я їду туди, де вночі —
свіжі очі,
де сонцю страшно сходити,
неохоче,

де тілами гріють землю,
де мрія — сон,
а розкіш — хліб і сіль.

Це гармонічно,
але так невчасно.
Я не почув,
що говорила свіча про нас.
Горітиме, не згасне.
Я вимикаю світло —
уйти.

Я їду туди,
де вночі — хижі очі,
де сонцю страшно сходити,
неохоче,
де тілами гріють землю,
де мрія — сон,
а розкіш — хліб і сіль.