Віталій Лобач - Кропива

Ой напала навесні
Та палає той вогонь
Бо дурманить мою голову
Кохання, як вино

Ти, як яблука незірвані
Світишся під місяцем
Люди не розуміють нас
Та хай бісяться

Вийди, вийди, вийди ти до мене
Почуттями повняться легені
Душі, відлітаючи у небо
Залишають слід

Як тополя і калина
Ми з тобою дуже різні
Але своє серце я віддам
Тобі віддам

Жалить тіло моє сильно
Чи кохання, чи кропива
Почуття до тебе
Зносять дах

Очима схожі на ворона
Кохання відстанню коване
Ця ніжність, дика, до сліпоти
Та губи, твої ціловані

Не маю більшого щастя я
Коли за руки тримаємось
Дивлюся, тільки, як тішишся
Та хочеться цілуватися