Марківський Сергій - Звір в душі

Скільки болю в очах твоїх,
лежиш на плечах моїх.
Сон зріже в грудях, коли ти...
Пробач мене — треба жить.

Хотів я — ні, повір, —
куди душі оселі вся звір.
Він бере під контроль мене,
полонило тісно, легке.

Люблю тільки тебе і надіюсь знов,
ти пробачиш мене,
і запанує любов у душі.
Нехай раз пройдуть світлі й радісні дні.

Мало себе зайдуть тільки в теплі слова
будеш від мене чув
за провину мою.
Ти, кохана, не забудь:

у добрі треба жить,
і це зло проганять.
Тільки звір одного
треба собі подолать.