Роніка - Дзвоник

Нас перші уроки і кроки з’єднали,
Учителька наша так схожа на маму.
Ми сходинку першу із нею здолали.
І вогники світлі у серці палали.
Читали «Букварик» - навчились дружити,
У світі шкільному, як разом прожити,
І перші оцінки, і перші сльозинки,
І усмішки друзів, і щастя родзинки.

І бентежить дзвоник нас:
Прощавай, четвертий клас!
Час надходить розлучатись,
Так не хочеться прощатись.
Та не треба сумувати,
Краще пісню заспівати.
Початкова школо, час!
Зустрічай нас, п’ятий клас!

А дзвоник останній нас кличе у літо
І хоче сьогодні цю пісню зігріти,
У подорож кличе, у мандри далекі,
І щастя на крилах нам зичать лелеки.
Дзвени, наш дзвіночку, веселий наш друже,
Скажи, як ми вчительку любимо дуже!
Їй вдячна за щирість вся класна родина,
Бо вчителька перша – як мама, єдина!