Vitaliia - Такі дорослі

в наступнім вересні настане той день –
в журналі не буде наших прізвищ і імен,
і будуть вчителі казати вже іншим
про «ліс рук» і «що ваш клас був найгіршим».

нас єднали zoom-уроки і парти,
в обличчя знаєм тих, хто міг дать списати,
і жартами міг веселити буденність
і підпис мами підробити в щоденник.

На цім подвір’ї, що травою заросле,
коли ми встигли стати такі дорослі?
Якщо ми так кінця чекали щороку,
чому сьогодні серце скаче збоку?

Невже єдине, що лишилось, – знайомі
переглядати миті лиш у альбомі
ті фото, де ми в різних класах ще діти,
де нас ще не розкидало по світу?

Ми за здоров’я вчителів поставим свічку,
що виходили на контрольній вічно.
Хтось збереже листок із твором про літо,
комусь присниться знов: «А зараз до дошки піде»,