Женя Галич - Ліфт

Знову гукнув домофон —
І знову в сусідню квартиру.
Я не хочу сварок, камон,
Я вимагаю миру.

Квартира знову пуста,
Тиск просто здавлює скроні.
Серед тисяч людей, серед ста
Хочу пестити твої долоні.

Підіймаюсь вгору на першій —
Важко, долання цих звершень.
Другу вмикаю — стає трошки легше,
Твоя напруга жалить, як шершень.

Ти гірка, наче вйобує перший.
Ти гірка, запашна кава.
Вибач мене, дурака,
В мене — паплава!

Ліфт стрімко несеться вгору,
І я його в’язень.
На останньому —
Вийду з твоєї історії.
Я зобов’язаний