Ірина Войтичук - А я залишусь в пам'яті твоїй

Не склалось, кажуть люди, не зрослось,
Не стали ми єдиним,
цілим, нероздільним.

Не разом ми
у вірі й снах, в словах.
Все стало раптом
непотрібним, божевільним.

А я залишусь в пам’яті твоїй
весняним сонцем.
І грітиму тебе,
торкатимусь твоїх очей.