BRAMA - Беркут

Беркут кличе — я не кличу Бога,
Беркут вище, та летить до порога.
Я не тінь, я — вогонь із сталі,
Під прицілом — всі, хто стали на трон скалі.

В блакиті він завис недвижний, розпростертий,
Мов над життям грізний, невпинний образ смерти.
Здаєсь, що до небес він гвоздями прибитий,
Та чуєш, що він гнеть вниз вержесь – кров пролити.

Ти чуєш се, і жах тебе проходить зимний:
Таж над тобою тож завис беркут нестримний!
Він не хибне тебе, хоч як високо висить!
Чи много то ще хвиль тобі гуляти лишить?..