Y.K. Music - Ой, не клич мене, вітре, додому

Тихо стелиться туман на трави.
Десь у лісі сплять печальні дні.
Всі дороги вже мені знайомі.
Та серце знов шукає рубежі.

Небо ніжно заглядає в душу.
Хмари шепчуть: "Не тримай той дильмов тінь
ж тим вечірнім шумом серед згадок вимерзлих млів".

Ой, не клич мене, вітре, додому,
бо туди вже не вернусь ніколи.

Моє серце то стежка з росою.
Моє щастя мов промінь кліз хмари.

І нехай цей світ мене не чує.
Я залишусь в тиші на межі.

Там, де світло темряву цілує,
на крилах роси у ранній зорі.