BRAMA - Коли помрем і заростем квітками

Коли помрем і заростем квітками,
У споминах ще оживем не раз,
Аж поки поруч з нашими кістками
Заснуть усі, що пам’ятали нас.

І буде се вже наша смерть остання,
Наш порох вітер світу розжене;
Прийде весна, прийде пора кохання,
А нас ніхто й ніколи не спімне.

Ти — як сон,
Ти — як весняна казочка,
Бо ти — і казка моєї душі.
Що до мене часом прилетиш,
Мов та пташечка…
Мов пташечка — і знову тиша…