Олена Тополя - Не кричу, не мовчу, сонну

Не кричу не мовчу
Сонну
Ти застав би мене обеззброєну
Без прикрас без думок без одягу
Голос ніжністю зафарбований
І заплутані надто коси
Тепла постіль ще не застелена
Тінь по шкірі проміння —полоси
Тіло залпом пʼє ранок травʼяний

Ти б занурився в запах прянощів
Золотистих моїх локонів
В стрімкий запах гарячих дотиків
В їдкий запах нічної осені
Кожній родимці б назву вигадав
І дивився би мовчки голодно
В обеззброєну від бажання
Без прикрас без думок без одягу

Я твоїми руками звʼязана
В них так солодко стало дихати
Їм віддатись не зобовʼязана
Та мої слабкості стали сильними
І заплутанні надто коси
І голос ніжністю зафарбований
Світла сонця по шкірі полоси
Ти застав би мене обеззброєну