Віолета Кравченко - Незнайомка

Він думав, що сильний і незалежний,
Що все під контролем. Яка дурня.
З жінками поводився обережно,
І так відбувалося до того самого дня,
Коли вона вийшла в червоній сукні
З кав'ярні на вулиці Мулен Руж.
Його захитало, немов на судні,
Неначе попав під холодний душ.

Незнайомка у сукні червоній,
Полонила серце навік.
Ароматом солодких бегоній,
Вона пахла і просто збивала його із ніг.

Він втратив і сон свій, і звичний спокій,
Днями й ночами її він шукав.
Всі справи тепер відкладав на потім,
І навіть листи незнайомці писав.
Він їсти не міг і собі диваком здавався,
Та сукня червона не йшла з голови.
Вже сніг у волоссі, а він так закохався,
На вулиці Мулен Руж, де троянди цвіли.