Pavlo Marchenko & Vladie Kirilov - Магніти

Шукав я істину в чужих містах,
Де час застиг, як крига на вікні.
Невпевнений мій кожен крок і страх
Топтали ті, хто чужі мені.
Я не ламаю долю об коліно,
Якщо вона повз тебе пропливе.
Ти — мій причальний берег, моя стіна,
Там, де ніщо навколо не живе.
Я не візьму твій подих у борг у тих,
Кому без тебе світ — порожня зала.
Я просто вчуся серед слів пустих
Берегти те, що ти мені сказАла.

Я бачу тільки світло у тобі,
В твоїх очах — моїх надій ікони.
Ми тонемо в солодкій боротьбі,
Порушивши всі фізики закони.
Хай кажуть «пізно», хай летить життя,
Сміються ті, хто серце не втрачали.
У нас одне на двох серцебиття,
Хоч літаки у небі розминались.