Pavlo Marchenko - Відцвіли жоржини

Вже осінь листя жовте із дерев скидає,
Мов сіє золото мені своє у душу.
А моє серце ще тебе кохає,
Тебе одного лиш любити мушу.
Де ти коханий, де ж ти забарився?
Прийшла в мій сад вже осінь золота,
Весну я згадую, як в очі ти дивився,
І цілував так гаряче мої вуста.

Вже відцвіли в моїм саду жоржини
І листя жовте з яблунь опадає.
А я стою біля червоної калини,
Усе тебе, коханий, виглядаю.
І згадую, як в жовтих листопадах
Ти дарував мені осінні, ніжні квіти.
І в спеку літню і в холодних снігопадах,
Тебе одного хочу я в житті любити.