Pavlo Marchenko - Тумани

Тумани оповили душу,
В осінніх ранках розляглися.
І через них іти я мушу,
Дерева в золото вдяглися.
І квіти пізні вже прив'яли,
В холодних росах зажурились.
Тепла від осені чекали,
Та в прохолоді опинились.
А сонце, наче хмари вкрали,
І синє небо густо обступили.
Дощі у схови позбирали,
Гуляти з вітром полетіли...

Ще нижче опустилися тумани,
Я йду крізь них, нічого вже не бачу.
Пишу про неї я романи,
Десь в листях жовтих Осінь плаче.
Ще нижче опустилися тумани,
Я йду крізь них, нічого вже не бачу.
Пишу про неї я романи,
Десь в листях жовтих Осінь плаче.