Pavlo Marchenko - Роман про Осінь

Я думки відпущу у небо,
Нехай летять услід за журавлями.
І знову, Осінь, я пишу про тебе,
Десь плачеш ти холодними дощами.
А десь ласкавим сонцем світиш
І листопадом землю засипаєш.
Для мене ти вогні свої засвітиш,
Все сяє бурштином - де ти ступаєш.

Мене ведеш ти в казку за собою,
Там де любов осіння серце гріє.
Хотіла ти, щоб був я лиш з тобою,
Але як сніг твій жовтий лист накриє...
Я Зиму білу у снігах побачу,
В її красу теж палко закохаюсь.
Хоча для тебе може я щось значу,
Але з тобою, Осінь, попрощаюсь...