Артем Лоік - Полтава (вірш)

Я розкажу Вам про Полтаву, друже,
моя Полтава – це не ями і не суржик,
не депутати, що бажають тільки зла вам,
і скільки років все паплюжать її славу!

Не ситі мери, що крадуть усе у решти,
не бідні люди, що купуються за гречку!
Це не Петру у центрі памʼятник, не бидло,
яке не виграє ніяк «полтавську битву»

у корумпованої влади в ріднім краї,
і все живе собі й надалі в «хатці скраю»!
Ні, моє місто – це не тільки повні миски
відомих галушок і пусті мізки

у невідомих полтавчан. Як запитали,
я розкажу вам про МОЮ Полтаву!
Відверта правда, не суди, брат, за ці тексти.
Моя Полтава – це садиба Котляревського,

Храм на Альтанці у зеленім парку,
куди полтавці всі несли гуманітарку.
Це місто, де стираються всі «зетки»,
де Ленін впав і вистояв Мазепа!

Наша історія в серцях, а не на дошці,
Петро Дяченко, «Чорні Запорожці»!
Пірнай уперто, моя ручка, де не мілко!
Моя Полтава – не Сердючка, а Данилко!

Не в темнім неуцтві брести їй, а в освіті,
яка не дешево блистить, а гідно світить!
Де книги Симоненка не під пилом!
І живі люди, а не тільки живе пиво!