Віталій Орловський - У Двадцять Першому сторіччі

У двадцять першому сторіччі
Цивілізація - то міф:
Як не гримуй її обличчя,
Гниє під фарбою нарив.

Царька бояться демократи,
Ковтають нафту перед сном,
Аби до ранку міцно спати,
(Війни не чути за вікном).

У двадцять першому сторіччі
Людське життя - то просто пшик.
Лежать солдати на узбіччі,
А за кордоном - блиск та шик.

А за кордоном - феєрверки,
З горлянок ситих пре Різдво,
Поки рошенівські цукерки
Жує москва під «СВО».

У двадцять першому сторіччі
Питає Бог: «В чім сила, брат?»
А сатана йому в обличчя
Російський тиче автомат.

Тим часом бореться невтомно
Народ, не скорений ніким.
Невже війна - ріка бездонна?
Невже у ній потоне Крим?