Віталій Орловський - У Двадцять Першому сторіччі
Слова пісні
У двадцять першому сторіччі
Цивілізація - то міф:
Як не гримуй її обличчя,
Гниє під фарбою нарив.
Царька бояться демократи,
Ковтають нафту перед сном,
Аби до ранку міцно спати,
(Війни не чути за вікном).
У двадцять першому сторіччі
Людське життя - то просто пшик.
Лежать солдати на узбіччі,
А за кордоном - блиск та шик.
А за кордоном - феєрверки,
З горлянок ситих пре Різдво,
Поки рошенівські цукерки
Жує москва під «СВО».
У двадцять першому сторіччі
Питає Бог: «В чім сила, брат?»
А сатана йому в обличчя
Російський тиче автомат.
Тим часом бореться невтомно
Народ, не скорений ніким.
Невже війна - ріка бездонна?
Невже у ній потоне Крим?
Цивілізація - то міф:
Як не гримуй її обличчя,
Гниє під фарбою нарив.
Царька бояться демократи,
Ковтають нафту перед сном,
Аби до ранку міцно спати,
(Війни не чути за вікном).
У двадцять першому сторіччі
Людське життя - то просто пшик.
Лежать солдати на узбіччі,
А за кордоном - блиск та шик.
А за кордоном - феєрверки,
З горлянок ситих пре Різдво,
Поки рошенівські цукерки
Жує москва під «СВО».
У двадцять першому сторіччі
Питає Бог: «В чім сила, брат?»
А сатана йому в обличчя
Російський тиче автомат.
Тим часом бореться невтомно
Народ, не скорений ніким.
Невже війна - ріка бездонна?
Невже у ній потоне Крим?