Клята Залізяка - Чорне Озеро

М'яка поверхня
Заманює теплом,
Та в глибинах
Ховає безодню.

Тягне до себе
Тонкими рукавами,
Вабить солодкою
Забутою піснею.

Шовкове дно
Обіцяє невагомість,
Проте темрява
Впивається в серце.

Чорне озеро
Наче лагідний привид,
Стирає межі
Між вчора і сьогодні.
І, ступивши в його чари,
Залишаєшся в полоні,
Де час
Розтікається, немов туман.

Прагнеш знайти
Там перепочинок,
Та лиш
Порожнеча
Відблискує на дні.