Оля Шелбі - Кайдани

Живем кожен своє життя, ми наче граємо ролі,
Напевно, в нас з тобою різні матриці долі.
Чи то ти не той, чи то я не я?
Куди нас завела дорога? Хочу все забути я.
І ти тепер, як вода, впадаєш в моря і тонеш у моєму океані.
І я тепер не твоя, на серці броня лишилась, щоб загоїти всі рани.

Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.
Я хотіла щастя, та його не знайду,
Кайдани, що створив ти, розриватиму.
Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.
Не на щастя поруч ти, а на біду,
Кайдани, що створив ти, розриватиму.

І надто пізно даруєш квіти.
Я для тебе все, а що зробив ти?
Так хотіла щастя, та його не знайти.
Любиш ти троянду – терпи і шипи.

Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.
Я хотіла щастя, та його не знайду,
Кайдани, що створив ти, розриватиму.
Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.
Не на щастя поруч ти, а на біду,
Кайдани, що створив ти, розриватиму.