Роман Котко - Вампірісти 153-ї

На дорогах вампір, де темрява густа,
Сто п'ятдесят третя бригада, наша путь проста.
Тут Херсонщина дихає болем війни,
Але ми, пілоти, не відступимо, ні.
Керуємо дроном, що птахом летить,
Заглядаєм у кожен ліс, у кожен зріст,
Військовий розрахунок - це наш вічний ритм,
Щоб звести до нуля ворожий екстремізм.

Наші очі — це камери, що бачать крізь ніч,
Наші руки — це пульти, що створюють бій.
Наші серця — це метал, що не знає кордонів,
Наш девіз — це перемога, і до неї ми йдемо.
На дорогах вампір, де крові сліди,
Наші дрони — це помста, що не знає вади.
Ми - екіпажі безпілотних систем,
І ми — воїни світла, що не знають проблем.

Ми, як привиди, що з'являються з нікуди,
Захищаємо нашу землю, наші люди.
Ми не боїмося нікого, нічого,
Бо за нами — правда, і за нами — Бог.
Кожен політ — це виклик, це випробування,
Але ми готові до будь-якого завдання.
Ми - екіпажі, що знають, що таке честь,
І ми — воїни світла, що приносять смерть
ворогам.