Vitos - Вихор

На тисячах вулиць, в мільйонах історій,
Я довго блукав у чужій траєкторії.
Шукав твої риси в холодних вітринах,
Губився в відлуннях надій старовинних.
Та раптом твій погляд, мов спалах вогню,
Пробив сіру тишу звичайного дня.
І світ похитнувся, змінивши орбіту,
Відкривши нам браму до нового світу.

І знову той вихор несе крізь світи,
Де дихає пульс, і це тільки ми.
Плетемо світанки, розводим тумани,
Ми пишемо вічність своїми думками.
Цей спільний політ над гірськими хребтами,
Освітлює шлях неземними вогнями.
І кожен твій вибір – це власний маршрут,
Два серця у вирі, що далі пливуть.