Віталій Орловський - Три жмені землі

Три жмені землі на прощання - і все,
Розходяться люди потроху.
Усіх по домівках таксі розвезе,
Подалі від цвинтаря й Бога.

Залишиться тільки сумний побратим,
Як там, у Покровську, на варті,
І біль видихатиме димом густим…
Тут смерть у війни на зарплаті.

Не дивіться так, хлопці, на мене!
Ця алея героїв - мій біль,
Що тече по розрізаним венам.
Ваші фото, як порох, як сіль.

Ваші погляди сверлять і крають,
Розпинають мене на хресті!
Ви, мов спогади, що виринають.
Ви тепер у раю, мов святі…