Наталія Гордієнко - Вже й пропали сліди у полях і долинах

Вже й пропали сліди у полях і долинах
Зникли без звісти хлопці в бою на війні.
Вас чекає додому велика родина,
І в молитвах надіємось ви всі живі.

Де ви, хлопці? Там вітер лиш тишу шепоче,
І мовчить у плітьмі безнадійно мій сон.
Може десь ти у полі, поранений хлопчик,
Чи потрапив ти, може, в ворожий полон.

Де б не був ти, тримайся, ти ж воїн зі сталі,
Тебе завжди чекає схворьована мати.
Чи кохана без тебе, так довго в печалі,
І готова життя все на тебе чекати.

Де ж ви, наші герої? Де ваші сліди?
Не мовчіть, хоч думками нам вісточку дайте.
Де шукати пропавших дітей на війні?
Батька, чоловіка чи рідного брата?