ТНМК - ПМ’ТЙ

Дорогою до тебе я бачив черепах трьох
Вони тримали місто на плечах
Першу, чорну, звали Недайбог. Вона нічого не просила в неба
Робила все сама, робила - як для себе

Бралася і впиралася, на зло не озиралася
Попри те, попри це, робила все тому, що її пре
Вона казала: дій! Лайно - це перегній
І все трималося на ній

Ти тільки уяви-но, другу звали Мрія
Була вона, скажу тобі, в хорошім сенсі синя
Вона казала: знаю, я - важка, але я мрію
Дивлюся я на небо і надихаю дію

Бо якщо не мріяти, навіщо ж тоді жити?
Коли собі ти мариш, десь плаче сатана
Я більша за слона, але я збираю квіти
Якщо це не весна, то що тоді весна?