Pavlo Marchenko - Кришталева зима

У кришталю природа вся завмерла,
Зима у скло її прозоре одягнула.
Розсипала по травах краплі-перли,
Віти дерев в льодах важких нагнула.

І вітер стих у крижанім полоні,
У льодяних згубився переливах.
Кущі лапаті, як гривасті коні,
Спинились у замерзлих зливах.

І пожене їх завтра в білу казку
Зима холодна - сніжна королева.
Тоді і зійде з них, як буде її ласка -
Краса небачена зимова кришталева...

А я в своїй душі запам'ятаю
Цей дивовижний світ в льодах іскристих.
Та вже на білий цвіт весни чекаю,
У сонці, в зорях ясних, променистих...