Irena Kryshtopa - Жіноча душа

Вона мов тиша в ранковій росі,
Мов теплий промінь у сивій грозі.
Її словами не вмістиш в рядках,
Жіноча душа не живе у страхах.

Її не раз уже рвали на “так” і на “ні”,
ПелюсткИ падали в темній імлі.
Та, навіть, коли залишалась одна,
Вона вірила: прийде весна.

Бо жіноча душа, як ромашка в полі,
Скільки б не рвали цвіте на волі.
Хтось забирає, хтось йде без слів,
А вона все чекає справжніх див.

Жіноча душа- не зламаєш болем,
Вона дихає світлом, навіть в неволі.
Навіть зранена, навіть в сльозах,
Вона вірить в “люблю” навіть у снах.